Пусть в прах не опускается глава!
И пусть мой взгляд в отчаянии не тускнеет..
Когда в лицо смеется сатана
И ад опять сбивает с ног меня,
Я знаю, перед ним я - не слаба...
Во мне ЕСТЬ Бог, Который не слабеет!
Тебе, Иисус , всецело отдаюсь,
И пусть опять на части сердце рвётся,
Назло всем бесам Господом хвалюсь..
...удар...ещё удар...а я смеюсь...
Я проиграла бой, но не сдаюсь...
Во мне ЕСТЬ Бог, Который не сдаётся!
Я не сведу с Небесных мест глаза!
Пусть дым клубясь мне Небо закрывает!
Войду в потоки позднего дождя,
Лепи, Господь, ваяй в боях меня,
Чтоб без сомнений утвердилась я,
Что Слово Бог во мне сейчас рожает!
Во мне ЕСТЬ Бог, Он выиграет войну
И нет причин, чтоб в этом сомневаться.
Сквозь муки рОдов тихо прошепчу:
«Прости, Господь, за слабость...я встаю...
Я выровняла взор, я - вновь в строю...
И я готова за Тебя сражаться...»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
